У перший день війни у Попасній не було гучно. Я побачив на вулицях наших військових, і зрозумів, що можливо все. Ще тиждень я ходив на роботу на залізницю, допомагав евакуювати людей, а потім почались обстріли у місті. Не стало світла, води й газу. Росіяни перебили труби й дроти. Я виїхав з міста після того, як мені сказали не приходити вже на роботу. Добу я просидів у підвалі, прислуховувався, коли можна виїхати. Вигнав машину та виїхав. Добре, що дитина та дружина на той момент вже були у Бахмуті. Я заїхав за ними, і ми виїхали до Черкас. 

Я хотів би повернутись додому, але моя хата зруйнована. Рідних у місті також немає.