У першу ніч війни я прокинулась від повідомлення з дитячого садочка. Мені написали, щоб дитину я до закладу не вела. Я жила у Часовому Яру, місто постійно обстрілювали. Доводилось два тижні сидіти у підвалі, харчувались запасами, які у нас були. У місті були закриті всі магазини.

Я виїхала одинадцятого березня до рідних у Сумську область. Моя дитина дуже постраждала психологічно, доводиться ходити з нею до психологів.

Чи вцілів мій будинок, я не знаю. Скоріш за все, повертатись мені буде нікуди. Місто досі обстрілюють, бо воно знаходиться поряд із Бахмутом.

Я намагаюсь багато працювати, аби не думати про погане. Мені потрібно дитину взувати та одягати. Одним словом, тримаюсь, як можу.

Я думаю, війна скоро закінчиться. Я дуже хочу поїхати на море, було б чудово, аби це сталося цього літа.