Коли почалася війна, ми були поруч з родиною і батьками, і дуже боялись, що вдруге повториться ситуація.

Старша дитина була налякана, але я ії заспокоювала.

Найстрашніший був день, коли ми вирішили поїхати з міста, і потрапили під обстріл, водій автобуса одразу загинув, а моя старша дитина отримала осколкове поранення в ногу.

Дитина почала погано спати, дуже лякається гучних звуків, тяжко переносить поїздки автобусом. 

Є речі, які нагадують про початок війни - це осколок, котрий дістали з моєї дитини.

Також моя дитина була свідком травмуючих подій. 24.06.2024 року, коли ми потрапили під обстріл, дитина бачила багато поранених та мертвих людей.