Перший день війни я була шокована. Не можу передати словами свої відчуття. Почались обстріли. Я не могла повірити в те, що люди на таке здатні. Кожен день був тяжким. У Лисичанську не було води, світла та газу. Будинки горіли, вулиці руйнувались. 

На початку квітня я виїхала з міста з рідними. На машині ми виїхали з Луганщини. Мені було куди їхати. 

Я відчуваю підтримку людей. Багато волонтерів, гуманітарних штабів допомагають весь час. 

Моє життя на паузі з 2022 року. Все зупинилось. Я чекаю тільки закінчення війни та покарання для росіян. Моя душа залишилась в рідному домі.