В перший день війни я був на роботі. Коли почалися вибухи, нас додому відпустили. У нашій квартирі вікна вилетіли. Ми в підвалі сиділи. Тоді ні ліків не можна було купити, ні продуктів. Потрібно було під обстрілами ходити. 

Шокувала загибель дружини. Вона під обстрілами загинула. І через місяць я виїхав у Дніпро. Зателефонували перевізникам, заплатили гроші і поїхали – от вся і евакуація.

Наші родичі в Дніпрі були - допомогли житло знайти. І гуманітарні штаби допомагали. Поки війна йде, я майбутнього не бачу.