Пенсія у мене маленька, тому в Краматорську мені доводилось працювати електриком. У 2014 році через моє село літали снаряди с гори Карачун, але я продовжував працювати. Ремонтував електромережі, що були пошкоджені обстрілами. Після початку повномасштабного вторгнення я та дружина залишились без роботи. Моя донька працювала в кіоску біля вокзалу в Краматорську. Після прильоту ракети кіоск був зруйнований, тому й донька залишилась без роботи. Головне, що вона вціліла. Нам допомагає Фонд Ріната Ахметова.

Ми постійно отримуємо гуманітарну допомогу, тому я дуже вдячний. 

Мене шокують обстріли, коли руйнують будинки та гинуть люди. Ніколи не думав, що Росія на нас нападе. Не можу усвідомити: як через одну людину в Україні відбувається стільки горя? Кожного дня я чекаю миру. Дуже хочу, щоб все це закінчилось. Сподіваюсь, що Краматорськ та околиці відновлять.