Я жила біля аеродрому. У перший день війни сипалась штукатурка,  було дуже гучно. За два дні ми з чоловіком вирішили виїхати до батьків у Кіровоградську область. Коли їхали по місту, бачили, як його бомблять. Це було дуже страшно, моя донечка злякалась. Ракети прилітали в будинки. Навіть коли я вмикаю блендер, донька лякається. Моя дитина досі боїться гучних звуків. Вона ходить в садочок. Під час тривоги всіх дітей ведуть в укриття, це жахливо. Я дуже хочу, аби донька росла у мирі і не бігала до підвалу. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, і я повернусь додому.