У мене троє дітей. У 2014 році з маленькою дитиною я вже сиділа в підвалі. Я захворіла через стрес. Мені робили операцію під обстрілами. Це було жахливо. Ми виживали тільки за рахунок запасів, бо нічого не було. 

Я виїхала до Луганської області. У нашому місті постійно були обстріли, багато людей гинули. Не було світла, газу і води, і жити стало дуже важко.

Однокласниця моєї племінниці загинула під час обстрілу. Багато важких спогадів, які я ніколи не забуду. 

Коли ми виїжджали, дорога була небезпечною, доводилося їхати під обстрілами. Я виїхала до рідних у Донецьку область. 

Потім нам вдалося вибратися в Хмельницьку область. Я досі боюся повітряних тривог, але свій страх я не показую дітям. Моя дочка досі лікується після переляку від прольоту ракети. Сподіваюся, скоро весь цей жах закінчиться.