Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ганна

«Моя дитина кричала, що не хоче помирати»

переглядів: 85

Ми виїхали з Харкова у перший день війни - ми з Північної Салтівки. Там обстріли почались одразу. Спочатку ми поїхали на дачу, але і там дуже бомбили, а моя дитина кричала, що не хоче помирати. Це було дуже страшно.

В селищі була гуманітарна катастрофа, ми виживали завдяки запасам. Ми йшли з чемоданами, а на нас літаки скидали бомби.

Спочатку виїхали до Полтави, а зараз живемо в Києві. Дуже важко. Доводиться орендувати житло. А до війни у нас була своя квартира.

Чекаємо на нашу перемогу. Я вважаю, що війна закінчиться наприкінці літа. Майбутнє я бачу у вільній Україні.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Харків 2022 Текст Історії мирних жінки діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення харчування дітей житло діти внутрішньо переміщені особи перший день війни їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій