В цей нелегкий час не втрачаєш надію на краще. Мені три рочки, у мене є дві старші сестрички та моя мама, яких я дуже люблю. Коли почалися боєві дії, ми нікуди не поїхали з Чернігова та дуже багато чого пережили не доброго. Молилися кожного дня, щоб залишитися живими, бо ми на своїй землі.

На жаль тепер у мене є статус "дитина війни", мені прийшлося почути вибухи та постріли вночі та вдень. До нас залетіло в подвір'я та, слава Богу, ми живі.

Мрію про планшет, який мені пригодиться в майбутньому для навчання, мрію про подушку у вигляді котика чи динозаврика, та про солодкий подарунок. Дякую, що думаєте про нас, бо ми – майбутнє України.