У перший день війни я була на роботі, працювала вихователькою у дитячому садочку. Довелось скотчем заклеювати вікна. Діти й батьки були налякані. У місті не стало питної води. Ситуація зараз складна. 

Мої рідні боронили «Азовсталь». Були у полоні в Оленівці. Після теракту у в’язниці довгий час я не знала, чи вони вижили.  

Зараз я залишаюсь вдома. Навчилась долати стрес. Мене лякає невизначеність. Люди, які виїхали, повертаються додому. Тому я поки нікуди не їду. 

Війна підірвала здоров’я моєї бабусі. Вона зараз погано бачить. 

Я би хотіла бачити майбутнє без війни. Хочу, аби у всіх була робота, а в країні  був мир.