Я жила з донькою та чоловіком в Маріуполі в центрі міста. У нас все було добре, дитина навчалась у школі. У перший день війни я прокинулась від вибухів. Тремтіли стіни - я думала, що стався землетрус. Я зібрала речі та ми виїхали з міста. Потім почались прильоти. Мої рідні залишилась у місті. Вони виживали без води, світла та газу. Я не знала, що з ними. 

Зараз я живу в Дніпрі, а рідні та друзі залишились в окупації. Моя донька приймає антидепресанти. Ми лікуємось усією родиною. Через стрес почалось багато проблем зі здоров’ям. Я хочу, щоб все стало на свої місця, щоб повернулось минуле життя.