Я пенсіонер. До війни мешкав у селі поблизу Оріхова. У перший день війни чув, як пролітали ракети у бік Запоріжжя. Потім бойові дії ставали все ближче. Росіяни нас обстрілювали з танків я з дружиною ховався у погребі, і поряд розривались снаряди. Довго так жити ми не змогли та виїхали. 

Зараз живемо у Запоріжжі. Моя дружина захворіла на онкологію, проходить лікування.

Іноді я приїжджаю додому, а там живуть наші військові. У мене відразу виникає відчуття, що ми під захистом і все буде добре.  

Мої обидві доньки живуть у Польщі. Один із зятів воював на фронті, після трьох контузій став інвалідом першої групи. Другий зять лишився ноги. Я сподіваюсь, що їхня жертва сталася не дарма, та в Україні все буде добре.