Війна мене застала вдома. Я жила в селі в Луганській області. Не було води, світла й газу. Не вистачало продуктів. Магазини були зачинені. Мої рідні їздили і Сіверськ за продуктами. Тож ми не голодували. Найбільше мене шокували обстріли. Все було неочікувано. Біля мого будинку літала артилерія, пошкодила будинок. Мої доньки плакали, боялись, що помруть. Доводилось постійно сидіти у підвалі у холоді. 

Я з родиною виїжджала евакуаційним автобусом. Спочатку ми перебували у тимчасовому житлі, а потім ми почали шукати окреме житло. 

Зараз з родиною живу у Дніпрі, працюю вчителем дистанційно. Мої доньки виїхали до моєї сестри у Польщу. Я дуже хочу додому.  Хочу, щоб все це закінчилось.