Ми з міста Маріуполь, жили на вулиці Азовстальській, постійно змінювали місце перебування, тому що знаходились під щільними обстрілами артилерії. Ми просиділи у сховищі (підвалі старої будівлі цукеркової фабрики) більше 2 тижнів без світла, опалення, води (коли йшов сніг, ми його топили на вогнищі та пили талу воду), ще майже не було їжі. Мої діти в свої рочки бачили багато мертвих людей просто на вулицях та узбіччі, могили похованих людей у дворах багатоповерхівок. Я дуже хочу витиснути ці жахливі спогади з їх пам'яті, замінити їх на позитив, повернутися до нормального життя та приємних емоцій на скільки це можливо.

Найважче бачити мертвих людей на узбіччі, розстріляні машини з надписом "Діти" та повністю зруйноване місто.