З перших днів війни Василівка опинилася в окупації. Біля мого дому пройшли російські танки, я бачила як окупанти себе нахабно поводять. Обстріли були постійними, мої діти тремтіли від страху. Довгий час ми жили у підвалі, харчувались із запасів. Росіяни видавали гуманітарну допомогу, але я її принципово не брала.
Зараз я з дітьми живу в Запоріжжі. Вдячна небайдужим людям, що надали житло безкоштовно.
У мене онкологія, третя ступінь. Дуже важко переживати все це - хвилююсь, на кого залишаться мої діти. Сподіваюсь, що життя налагодиться і все буде добре.
