Двадцять четвертого лютого я почула вибухи. Мені стало страшно за себе і за дітей. Потім ситуація погіршилась. Обстріли були дуже сильними, діти дуже боялись, не спали ночами. Навкруги відбувалось щось жахливе. 

Я збирала кошти, аби виїхати з сусідом. У Запоріжжі нас зустріли волонтери.

Три місяці ми прожили в гуртожитку, потім поряд прилетів снаряд у житловий будинок. Діти злякались, і я вирішила виїжджати на захід України. Але там дорога оренда, тому ми повернулись в Запоріжжя.

Я сподіваюсь, що це жахіття закінчиться і ми повернемось додому.