Я про війну дізналася від свого чоловіка, який прийшов з нічної зміни і збирався до військкомату. Хоч у нього була бронь, але він - колишній АТОшник, пішов він воювати з першого дня. Зараз приїхав у відпустку. Дуже хворий. Здоров’я немає, лікується.

Я не захотіла нікуди їхати, постійно була тут. Все, що робив чоловік, лягло на мої плечі, ще й переживання за чоловіка, коли він не виходить на зв'язок.

У нас після початку війни не залишилося друзів - відсіялися. Не залишилися і родичів, бо всі рахують гроші військових. Може, і я стала дуже жорстока, беземоційна. Багато чого змінилося.

Мої діти – моя підтримка і стимул далі жити, а більше - нічого. Мрію поїхати з чоловіком відпочити десь в Карпати.