Я не очікувала, що Росія на нас нападе. У Лисичанську були сильні обстріли. Руйнувались будинки та лікарні. Мої діти були дуже налякані, тому що постійно літала авіація. Води та світла у місті не було. Багато людей виживали, а ми вирішили виїхати. 

Зараз живемо в Дніпропетровській області. Родина досі не може оговтатись від пережитого. Намагаємось жити далі. На новому місці адаптувались, але все ж таки хочемо додому. Мрія одна – дочекатись визволення рідного Донбасу та поїхати додому.