24 лютого я була вдома. Стали телефонувати рідні і сказали, що почалася війна. Звісно, стало дуже страшно, була навіть невелика паніка.

Шокували обстріли. Дуже страшно, коли стріляють. Нам довелося виїхати. Це, звісно, дуже важко було зробити. Нас вивезли волонтери.

Було дуже страшно, бо, коли ми виїжджали, були сильні обстріли. Ми ледве вискочили.

Зараз нам дуже допомагають волонтери, різні фонди. Фонд Ріната Ахметова також допомагає. Я не відчуваю гуманітарних проблем.

Я не влаштувалася на роботу. У мене маленькі діти, найменшому - чотири роки. Вони сильно бояться різних звуків, навіть коли звуки тривоги лунають.

Якби війна швидше скінчилася, то було б краще. Ми б повернулися додому і жили б удома.