Я жила в Добропіллі. Коли почалось вторгнення, пішла купити продукти. Потім почали надавати гуманітарну допомогу. У мене троє дітей. Треба було їх чимось годувати. Потім почались обстріли, я залишалась вдома. У вересні 2024 року виїхала, бо діти дуже боялись вибухів. Зараз живемо в Харківській області. 

Мене шокує, що росіяни обстрілюють мирних людей. Найстрашніше, що гинуть діти. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Додому я вже не повернусь.