Життя перевертається з ніг на голову. Місто обстрілюють з боку Енергодару постійно. Дача на березі колишнього Каховського водосховища потрощена. Ми з дітьми спали то в коридорі, то у батьків у погребі. Потім через подругу, яка поїхала до своєї тітки, знайшли стареньку хатку в Петриківці.

Довелося кинути роботу і переїхати з дітьми, а чоловік залишився в Марганці та поки ще працює на шахті, бо іншої роботи нема, хоча його зарплатня дуже впала в порівнянні з довоєнним часом, а ціни зросли втричі.

Зараз діти в безпеці, і це найголовніше. Найстрашніше - це звук свистячих над головою снарядів і розуміння, що він може впасти прямо на тебе.

У Марганці й досі немає питної води, ніякої води не було 2,5 місяці. Їжі постійно не вистачає, доводиться економити. Влітку і зараз виручає своя городина. Мої діти бачили трупи людей на вулиці свого міста.