В перший день війни у мене була паніка. Над головою літали ракети та гелікоптери. Найбільше мене шокувало життя в окупації. Не було води, світла та газу. Я боялась, що до нас прийдуть росіяни, бо знала, що вони грабують та вбивають. 

Коли я з дітьми виїхала, то дорогою доводилось ночувати на заправках. Росіяни доглядали машину, обшукували.

Коли я побачила на блокпості український прапор, я заплакала. Зараз живу в Запоріжжі та чекаю на перемогу, бо на окупованій території залишились мої батьки. Сумую за ними та хочу обійняти якнайшвидше.