У 2015 році я переїхала з Алчевська до Кам’янського. Мої батьки на той момент жили в Маріуполі. Мама померла, а тато залишися з молодшою сестрою. Після початку повномасштабного вторгнення вони два тижні виживали без світла, води й газу. Татові дев’яносто років. Звісно, виїхати з ним відразу сестра не змогла. Я не знала, що з ними. Дуже хвилювалась. Потім сестра з батьком виїхала. Зараз тато живе зі мною. З Кам’янського я нікуди не виїжджала, працюю в школі. З дітьми постійно бігаємо до підвалу. Мої онуки не захотіли навчатись у школі, тому вони повернулись до мене. Їхні батьки залишаються за кордоном. Сподіваюсь, що побачусь з синами після закінчення війни.