Коли почалося вторгнення, я була в декретній відпустці. Я не повірила в новину, що почалась війна.

Ми знайшли прихисток в Івано-Франківську. Ми з донею разом живемо, це моя надія і втіха в житті. Я тільки задля неї виїхала, щоб врятувати дитину.

Люди в Івано-Франківську у транспорті завжди допомагають матусям з візочками, це дуже приємно.

До війни я працювала на залізниці, і планую повернутися при можливості.

Коли виїжджала з домівки, взяла з собою виделку ще бабусину. Ця виделка переживає вже другу війну. Бабусі вона залишилася після перемоги 1941-1945 років. Але мої бабуся та дідусь майже ніколи не розповідали про війну, і тепер я розумію чому. Бо це велика біда…