Росіяни вигнали мене з моєї хати, поставили у дворі свою техніку. Вони поводили себе як господарі. Казали, що шукають націоналістів. Мого сина вони забрали і допитували десять днів. Потім його вивезли за село та викинули там на дорозі побитого. Я його лікувала. Це дуже відобразилось на моєму здоров’ї. 

Хліба у мене не було - варила картоплю, та так виживали. Коли зайшли у село ЗСУ, ми в селі всі плакали від щастя. 

Я сподіваюсь на те, що війна скоро скінчиться і повернеться мій онук, який служить під Бахмутом.