Мені 52 роки. Я з Черкаської області. У мене є три сини. Менший ще неповнолітній, старший одружений. Середній син на війні. Його контузило, зараз він лікується. Я дуже за нього переймаюся. 

24 лютого чоловік і середній син були на роботі, а ми – вдома. Вирішили нікуди не виїжджати. У нас є все необхідне. Перебоїв з комунікаціями не було. 

Ми підтримуємо один одного. Ходимо в гості, збираємося всі разом. Намагаємося бути на позитиві. 

Я думаю, що навесні ситуація покращиться. Мрію, щоб не було війни, і щоб всі мої діти були вдома.