Війна мене застала вдома. Вночі почула вибухи. Працювала я на шахті. Цілий день була на роботі, а потім повернулась додому. Два місяці я нікуди не збиралась, але потім росіяни почали наближатись. Я виїхала з дітьми, бо потрібно було їх рятувати від цього страху. Посадила дітей в машину, та і все.

Зараз живу у Дніпрі, а мого будинку на Донеччині вже немає. Його розбили росіяни.  

За час війни я не бідувала, бо була підтримка від небайдужих людей та фондів. Мій чоловік зараз воює. Я сподіваюсь, що все буде добре і всі повернуться додому.