Моє життя було спокійним, з чоловіком працювали. Після початку війни все перевернулось з ніг на голову. Втратили роботу, виживали під обстрілами. Спочатку ми з чоловіком евакуювали дітей. Самі залишались вдома до квітня. Коли в наш будинок прилетів снаряд, вирішили виїжджати. 

Не очікувала, що у 21 столітті почнеться війна. Найбільше мене шокувало, що я залишилась без житла. Як жити далі, не знаю.

Зараз я живу в Запоріжжі. Тут мені допомагають волонтери, що дуже тішить. 

Я сумую за рідним містом, яке зараз зруйноване. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.