На початку війни я була в Лисичанську. Не розуміла, що буде далі. Місяць з донькою прожила під обстрілами. Снаряди прилітали скрізь. Коли прилетіло біля мого будинку, я вирішила виїжджати. Ми поїхали на машині, я була за кермом. Дорогою автівок було дуже багато. Два дні прожили в Покровську, а потім переїхали до Кам’янського. 

Найбільше мене шокувало, що я не можу повернутись додому. Мого будинку більше немає. Це тяжко усвідомлювати. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться. Я дуже хочу повернутись додому.