Перший день війни для мене був дуже страшним. Я з родиною опинилась в окупації. Мені було тяжко, не було що їсти та пити. Не знала, чим годувати дітей. Люди несли мені і молоко, і хліб. Я дуже вдячна кожному, хто не пройшов повз мою біду. Була шокована тим, що відбувається. Ми виїхали до сусіднього села. Тут люди залишили нам будинок, а самі виїхали. Мій син зараз поранений, йому ампутувати руку. У мене є ще двоє дітей. Я рада будь-якій допомозі.

Зараз тримаюсь заради дітей. Кожного дня чекаю миру та перемоги. Дуже хочу повернутись додому, хоча мого будинку більше немає.