Я живу одна. За час війни нікуди не евакуйовувалась, бо у мене є собачки. З першого дня вторгнення живу у стресі. Найбільше мене шокувало, що все змінилось в один день. Немає стабільності, це дуже страшно.

Прикро, що людям доводиться покидати рідні домівки та їхати в нікуди.

Моя донька була в евакуації за кордоном. Там їх гарно прийняли, але нещодавно повернулась. Зараз я сподіваюсь лише на краще, все буде ліпше ніж раніше.