На початку війни я поїхала до пораненого сина у Дніпро. В Бахмуті залишалась моя вагітна донька. Я дуже за неї хвилювалась. Згодом вона також виїхала. Зараз місто повністю зруйноване, тож повертатись мені нікуди.
Аби подолати стрес, я приймала ліки. Не уявляю, як жити далі без власного житла. Сподіваюсь, у майбутньому мені все компенсують та я повернусь до відбудованого Бахмута.
