Я дуже творча людина: займаюся танцями, люблю музику, малювання та прогулянки на свіжому повітрі. Мене неймовірно надихає спілкування з однолітками та різні активності, а найбільше відштовхує самотність. У мене є велика мрія на майбутнє - стати успішною, бути дружиною мільйонера та подарувати мамі джип.

Але моє теперішнє життя дуже складне. Ми живемо у Харкові, де не припиняються обстріли. Через це я не можу нормально спілкуватися зі своїми однолітками та стала дуже замкнутою в собі. Два роки тому на моїх власних очах сталася трагедія - мій батько, військовий, став інвалідом війни 1 групи. Зараз він лежачий хворий. Бачити батька щодня у такому безпорадному стані дуже важко. 

Найстрашнішим у моїй пам'яті залишився самий перший день війни. Той момент, коли мама підняла мене о п’ятій ранку і просто сказала, що сьогодні я не піду до школи. Тоді я ще не знала, як сильно зміниться наше життя.