Надії Йосипівні було дуже страшно, коли вулицею йшли танки, а під обстрілами загинуло багато дорослих і дітей. Комунікації були зруйновані, доводилося возити на тачках питну воду з колодязя.
Самотній хворій жінці дуже важко: вона не може ходити в цей страшний час. Більш за все Надія Йосипівна переживає, щоб будинок уцілів, тому що грошей на ремонт немає. Згадує добрим словом Фонд Ріната Ахметова: «Вони допомагали. Я думала, ми помремо з голоду. Спасибі їм, дай Боже усім довгого життя».
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.