Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ася Олійник

«Мені стало страшно за бабусю, дідуся, тата, за друзів»

переглядів: 1127

Моя історія коротка і не дуже цікава, але для мене вона дуже важлива. 2014 рік, літо, чутки про початок війни й шестирічна я.

Ми з мамою збиралися у відпустку на море, думала, що це буде відпустка. Щаслива та радісна їду в автобусі. Я вдавала, ніби сплю. Мама вважала, що я бачу сьомий сон і зателефонувала бабусі – мамі моєї мами. Почувши їхню розмову, я мало не розплакалася.

«У нас був обстріл, і двічі проїжджали танки», – сказала бабуся. Мені стало страшно, страшно за бабусю й дідуся, страшно за тата, який скоро повернеться в місто, і страшно за друзів.

Коли ми приїхали, я сказала, що чула розмову. Ми з мамою поговорили про цю ситуацію. Минуло вже багато часу, але цю історію я пам'ятаю, пам'ятала і буду пам'ятати.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій