«Мені стало страшно за бабусю, дідуся, тата, за друзів»

Моя історія коротка і не дуже цікава, але для мене вона дуже важлива. 2014 рік, літо, чутки про початок війни й шестирічна я.

Ми з мамою збиралися у відпустку на море, думала, що це буде відпустка. Щаслива та радісна їду в автобусі. Я вдавала, ніби сплю. Мама вважала, що я бачу сьомий сон і зателефонувала бабусі – мамі моєї мами. Почувши їхню розмову, я мало не розплакалася.

«У нас був обстріл, і двічі проїжджали танки», – сказала бабуся. Мені стало страшно, страшно за бабусю й дідуся, страшно за тата, який скоро повернеться в місто, і страшно за друзів.

Коли ми приїхали, я сказала, що чула розмову. Ми з мамою поговорили про цю ситуацію. Минуло вже багато часу, але цю історію я пам'ятаю, пам'ятала і буду пам'ятати.