Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Палало Михайло, Красюк Іван

«Мені здавалося, що з мене шкуру зняли»

переглядів: 975

Палало Михайло, голова фермерського господарства:

Снаряд влучив у будівлю. Дах цілий, а вікна всі розбиті. І не відремонтуєш, тому що, може, завтра ще влучить. Якщо мир відновиться остаточно, тоді його відновлю. Усередині була техніка, два комбайни стояло. Розбило кабіни. Ці комбайни, це DON.

А новий комбайн Tucano вибухнув і згорів в полі на мінах. Слава Богу, що механізатор залишився цілий. Його ударною хвилею викинуло.

Іван Красюк, механізатор:

Два відразу вибухи, і все. Я вже нічого не бачив, не чув. Десь, може, на мить знепритомнів. Мене викинуло з комбайна. Летів далеко-далеко. Повідривало колеса, порозривало, кабіни там не було вже. Ну, дві протитанкові міни! Мене ніби не поранило. Але мені здавалося, що з мене шкуру зняли.

Палало Михайло:

Це озима пшениця після соняшнику. Там є в мене парові ділянки взагалі чудові. Це пшениця, посіяна восени, у листопаді. Не було дощу, пізні посіви. Вона встигла розпуститися. Зараз ми її підгодували, по 200 кілограмів дали селітри – азотних добрив. Ну й усе зробили, що потрібно.

Тепер догляд, обробка гербіцидами й чекати урожай. Тут поле 50 гектарів – це по чотири тонни. Значить, двісті тонн пшениці високоякісної, гадаю, так.

Туди не можна, тому що мінні поля. Там під страхом смерті військові не допускають проїзду, тому що з того боку майданчик, як на долоні, можуть стріляти по ньому.

Років на п'ять ця земля в запустінні. Ніхто не буде обробляти… Будуть страждати люди, народ, який тут живе. Ми, бізнес, Бог з ним уже. А люди, у яких немає іншого доходу, окрім як допомоги від нас, від своєї ділянки? Що їм робити? Торік я витратив оборотні кошти – віддав людям півтора мільйона. Ну, люди не винні. Ось так викинув. Податки заплатив, віддав людям. А тепер не можу купити добрива, не вистачає обігових коштів.

Я тут з 1976 року. 15 років був головою колгоспу. Потім працював у обласній адміністрації начальником управління, головою Облсільгосптехніки. Починав із заступника начальника, потім став начальником. Усе моє життя пов'язане із селом. Тому біль в душі та відчай, ночами не спиш. Не те що гроші боюся втратити, Бог з ним, це не найголовніше. Найголовніше – хто ж буде людей утримувати? Вони ж усі жителі селища.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новотроїцьке 2016 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій