Два місяці я жила в Маріуполі під обстрілами. Зі мною була і моя родина. Були сильні обстріли. Виживали без світла, води і газу. На день моя родина випивала по декілька ковтків води, бо ми економили.
Мій зять був в полоні у кадирівців. Дивом його вдалося звідти витягти. Зараз він майже інвалід.
Я не знала, що відбувається в країні через відсутність зв’язку. Коли евакуювалась, була рада, що вже на підконтрольній території, та що все, що розповідали росіяни про захоплення країни, неправда.
Зараз я хочу бачити життя мирним та щасливим. Головне, вільним та незалежним.