Життя Богдана Ковальова відібрала російська армія 25 квітня 2024 року. Тоді ворог обстріляв селище Удачне на Донеччині. Загинули троє людей.

Богданові було двадцять шість. Закінчив Харківський державний університет залізничного транспорту. Працював у Бахмутській дистанції сигналізації та зв’язку. Був електромеханіком дільниці І групи. Далі його призначили старшим електромеханіком дільниці групи СЦБ (Сигналізація, централізація і блокування) Дорожньої лабораторії автоматики, телемеханіки і зв’язку.

Після початку повномасштабної війни тимчасово перевели до Криворізької дистанції сигналізації та зв’язку. А також залучали до роботи у структурних підрозділах Покровська і Слов’янська.

«Богдан був спокійним, врівноваженим. Сумлінно ставився до завдань. Тактовний, цілеспрямований, упевнений. Був дуже комунікабельним, 24/7 на зв’язку з колегами», – сказав в.о. начальника дистанції Олександр Кротов.

Богдан мав активну життєву позицію. Займався спортом. Брав участь у різноманітних заходах, організованих Донецькою залізницею. Зокрема змагався у гирьовому спорті. Займався музикою.

«Мій синочок був творчим, талановитим, життєрадісним. Закінчив музичну школу за класом баяна, самостійно освоїв гру на електрогітарі. Був учасником музичного гурту «Реставратор», писав музику та вірші. Був вірним і відданим чоловіком, гордістю батьків, чудовим другом і колегою», – пригадала мама Богдана.

У Богдана Ковальова залишилися дружина, батьки і молодша сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.