Я жила в Бахмуті. Все було добре до війни. У перший день війни була дома. Не думала, що таке може статись. Почали летіли снаряди. Вибухів було багато. Я сиділа в підвалі свого будинку. Газа та світла не було. Мої діти виїхали, а я чекала завершення одна. 

Мій син загинув від обстрілу. Для мене це велика втрата. 

Я виїхала до Дніпра. Тут знімаю кімнату в гуртожитку, отримую гуманітарну допомогу. Я відволікаюсь на онуків. Це мені допомагає вистояти.