Я жила в місті, якого вже немає. Бахмут почали обстрілювати з перших днів війни. Не було води, світла й газу. Продуктів та медикаментів людям не вистачало. Я не могла все це усвідомити. 

Снаряди прилітали по місту. Я постійно чула вибухи. Доводилось ночувати у підвалі. Мій син загинув під завалами після влучання снаряда в будинок. 

Я виїхала з міста в Полтаву. Мене до себе впустили добрі люди. Живу в них четвертий рік. 

Біль за рідного сина не вщухає. Я хочу, щоб настав мир, та всі були живими.