Через наше село їздила ворожа техніка. Росіяни стріляли по містах і селах. Я все це чула і бачила. До мене приходили з перевіркою. У мене не було продуктів, води і світла. Згодом з Херсона волонтери почали возити продукти. Мій син також був волонтером. Потрапляв у полон до росіян. Згодом змушений був виїхати.

Аби зателефонувати до рідних, я ходила пішки на інший бік села, а в мене хворі ноги. Все село допомагало одне одному. Так і трималися до визволення. Коли зайшли до села ЗСУ, я не могла повірити.

Майбутнє я бачу мирним, аби тільки наші діти жили без обстрілів.