28.02.2022 ми втратили нашого чоловіка і батька, інвалід 1 групи АТО, і до сих пір не маємо а ні виплат, а ні документів з частини. Діти і я сумуємо за ним! Дуже важко...

Постійні вибухи і страх не прокинутися вранці, панічні атаки, стах за життя людей та рідних і дітей! І безвісти зниклого чоловіка чекали, бо не було про нього ніяких вістей та новин! Не було в магазинах нічого. А я з дитиною 9 рочків. Трохи запаслася їжею, але було таке, що а ні молока дитині, а ні хліба не було. 2 рази захворів, бо не було світла та тепла в батареї 3 дні та води.

Моя дитина була свідком, коли я постійно плакала і коли недавно (30.03) збили нашу собаку на смерть на дорозі, а він нічого не зміг зробити. Ще розмовляв уві сні і прощався перед сном зі мною в перші дні війни.