У перший день війни мені було дуже тяжко. Я почула обстріли й не знала, що робити. У мене четверо маленьких дітей. В селі не було продуктів, ми з чоловіком їздили за ними до сусідніх сіл. Тривали обстріли. Мені було дуже страшно.

Під час обстрілів тремтіли вікна мого будинку, тому я вирішила виїжджати.

Не хотіла кидати свою домівку, де народились та виховувались діти,  але іншого виходу не було. Мій син припинив розмовляти. Я боялась, що він взагалі не буде говорити. Хочу, аби війна закінчилась. Діти хочуть повернутись, але там все зруйновано.