У Добропіллі були сильні обстріли. Одного разу в місто прилетіло шістнадцять снарядів. Син дуже злякався. Потім він дуже боявся залишатися вдома. Спати було неможливо. Ми постійно сиділи в коридорі. 

Мій чоловік пішов захищати країну, я з сином виїхала у Львівську область. Ми жили в школі, житло нам не надали. Ми повернулися додому. 

Зараз я намагаюся менше ходити по вулиці, син навчається дистанційно. Це погано, але що ж робити. 

Мої рідні зараз в Добропіллі. Ми тримаємось разом. Чекаємо миру та закінчення війни.