Я живу з дітьми - двома синами-підлітками. Чоловік два роки тому помер. 

Перший день війни запам'ятали з переляком і страхом. Не вірилось. А вже 28 лютого у нас почалися влучання. Почали дуже стріляти. Були ракетні удари. У мене старший син гіпертонік. Йому стало дуже погано. Я йому викликала швидку допомогу і ми зрозуміло, що потрібно виїжджати. Похапали найнеобхідніші речі і поїхали з пакетом. 

Ми з дітьми виїхали 7 квітня з сусідами у Запоріжжя. Якраз обстрілів не було. 

Поки були в Оріхові, продуктів вистачало. Отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, дякуємо. Вода була, світло то вимикали, то вмикали. Наразі там немає ніяких комунікацій. Повернутися за речами я не можу. Ми жили на околиці Оріхова, у селищі, там сильні обстріли і нікого не пускають. 

У Запоріжжі не можу знайти роботу. Обходила все місто. Ось це найбільші складнощі.

Війна вплинула на нас погано. Рідні й близькі біля нас у Запоріжжі. Але дуже хочеться додому. Обрали Запоріжжя, тому що тут близько і спокійніше. 

Сподіваємося, що все буде добре. Головне, щоб було мирно. Все відбудуємо і налагодимо.