Я мешкала у Бахмуті. З двома доньками на руках залишилась одна від початку війни, бо мій чоловік пішов захищати країну.  Місяць жила у страху, не знаючи, що буде далі. Коли дізналась про події у Бучі та Маріуполі, я була шокована. 

Восьмого квітня перші ракети прилетіли у місто, і я вирішила виїжджати.

Зупинилась у Дніпрі, бо тут мій чоловік лікувався у госпіталі. Потім він знову поїхав на фронт, а двадцять першого серпня я дізналась, що він загинув. 

Зараз я намагаюсь триматись. Зі мною моя старенька мама. Я вважаю, що війна закінчиться нескоро. Я би хотіла, щоб мої діти не бачили війни ніколи.