Донька подзвонила у перший день вторгнення і розповіла про початок війни. Значно пізніше в наше містечко зайшли росіяни.

У нас не було дров, вугілля, газу. Доріжку-килим різали, щоб пічку натопити.

Шокувало, що мій чоловік забрав нашого сина у росію.

До стресу я звикла – людина до всього звикає. Про майбутнє не задумуюся – тут не знаєш, що завтра буде.