У мене троє дітей. Після початку війни я нікуди не виїжджала. Мій чоловік потрапив у полон в Маріуполі. Він військовий, перебував на «Азовсталі». Майже два роки я його не бачила. Дуже за нього хвилююсь.

Зараз боюсь також за життя дітей. Коли вимикали світло, було тяжко, бо діти навчаються. 

Мене шокували прильоти снарядів біля заводу. Ми живемо неподалік. Було страшно за дітей. Я віруюча людина, намагаюсь молитися. Так долаю стрес. Я вірю, що мій чоловік повернеться, і у нас буде світле майбутнє. Вірю в те, що Україну відновлять.