Вікторія Вікторівна з дітьми виїхала з Херсону, адже залишатись у місті було небезпечно

24 лютого, коли почалась війна, ми були вдома в Херсоні. Мій чоловік працює в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, і в той ранок йому подзвонили з роботи й повідомили про початок вторгнення.

Я дуже сильно хвилювалась, коли втратила зв'язок зі своїм чоловіком, який поїхав по тривозі в Чорнобаївку. Останнє, що він мені сказав: "Бережи дітей". Досі згадую ці слова, і сльози самі ллються.

Під час окупації нам не вистачало ліків, також були проблеми зі зняттям готівки.

Я дуже хвилювалась за своїх дітей, тому ми виїхали з рідної домівки. Коли ми вже були на підконтрольній території України, нам було незвично, що немає вибухів, а в магазинах є всі продукти. На жаль, батьки залишилися в Херсоні.

Наразі я не працюю, бо перебуваю у декретній відпустці.